ЗАКРА́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закра́пати1. Підійшовши до лави, закропленої кров’ю військовополонених, яких шмагали за провини, унтер узяв довгу, гнучку палицю (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 256); Зупинився [Федір] біля старого, закропленого мухами дзеркала, під яким висіли фотографії в новеньких рамках (Мушк., Серце.., 1962, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 163.