ЗАКРЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док.
1. перех. Крешучи, видобути вогонь. * Образно. Гей, вогню закрешем З димної грози. Кулями розчешем Хмари та ліси (Ус., Дорогами.., 1951, 164).
2. неперех. Почати сліпуче виблискувати. * Образно. Наближався буремний 1917 рік. Він.. скоро-скоро мав загриміти громами, закресати блискавицями (Цюпа, Україна.., 1960, 42).
3. неперех. Почати з силою бити, ударяти по чому небудь, у щось. Тільки вряди-годи проїде самотній візник, закрешуть по бруку копита, і знову все стихне (Кол., Терен.., 1959, 360); // безос. Свинцевий град сіконув повітря. Закресало в бронзу монументів (Гончар І, 1954, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 164.