ЗАКРИ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКРИШИ́ТИ, ишу́, и́шиш, док., перех.
1. Різати маленькими шматочками, подрібнювати на крихти. А найстаріший між усіх дідок. Без поспіху закришуючи сало, Поважно й добродушно гомонів (Рильський, Поеми, 1957, 9); Дід Клим закришує приманку, Вудки тихенько закида (Воскр., З перцем!, 1957, 23).
2. Заправляти страву чим-небудь покришеним.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 167.