ЗАКРОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАКРОПИ́ТИ, оплю́, о́пиш; мн. закро́плять; док.
1. перех. Оббризкувати, поливати. Закропляйте доріженьки, Щоб ся не куріли (Чуб., V, 1874, 994).
◊ Закропля́ти (закропи́ти ду́шу) чим: а) вгамовувати голод, спрагу невеликою кількістю їжі або рідини. — Закропи душу ягідками, ковалиха дала (Коцюб., II, 1955, 24); б) ірон. Пити горілку, вино і т. ін. Найбільш слабодухим.. хотілося, безнадійно махнувши на все рукою, закропити душу горілкою (Стельмах, І, 1962, 193).
2. перех. Вливати що-небудь краплями. * Образно. Поки живий, — мерщій.. в серце, смертію повите, Живу надію закропіть! (Стар., Вибр., 1959, 14).
3. тільки док., неперех. Почати бризкати. —Діду! діду! ще рій! — крикнув Івась. Дід, мов звір, вискочив з-за дерева і знову забігав, закропив водою, юртувався, крутився (Мирний, І, 1954, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 169.