ЗАКРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закро́їти * Образно. — А я тобі перешкодив. Правда? — питав я і вдивився в його дитинне лице й дуже гарно закроєні, її [сестрині] уста (Коб.. III, 1956, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 168.