ЗАКРУЖИ́ТИ, ужу́, у́жиш, док., розм.
1. перех. Те саме, що закрути́ти 1, 2. Раптом схопивши дівку за стан, закружив [Мамай] її, засмикав, заштовхав (Ільч., Козапьк. роду.., 1958, 326).
◊ Закружи́ти го́лову кому — те саме, що Го́лову закрути́ти (див. голова́). Думка, що Суліман є безпосереднім посланцем такої фінансової величини, як Річинський, закружили голову Безбородькові (Вільде, Сестри.., 1958, 51); У голові́ закружи́ло, безос. — про стан запаморочення. [Олекса:] Сестро, що се у тебе за пиво, що зразу так у голові закружило… (Вас., III, 1960, .47).
2. неперех. Те саме, що закружля́ти 2. закружляти. Ой, чайки закружать сьогодні у горі… (Нагн., Вибр., 1950, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 169.