ЗАКРУЖЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.
1. перех. Почати кружляти, обертати кого-, що-небудь. Добре літнім ранком дочку закружляти на ганочку (Рудь, Дон. зорі, 1958, 77); Від цієї думки потемніло дівчині в очах, а саму її підхопило якесь гігантське колесо, закружляло в шаленій круговерті (Грим., Незакінч. роман, 1962, 267); // безос. З степу потягло холодним вітром, закружляло пухкими сніжинками (Коз., Вибр., 1947, 53).
2. неперех. Почати рухатися (летіти, іти, танцювати і т. ін.), описуючи кола. Рудий яструб, степовий розбійник, знявся вгору і закружляв над полем (Донч., III, 1956, 71); Дмухнув легенький вітерець, і між липами на алеї закружляло жовте листя (Корн., II, 1955, 347); Клара закружляла по кімнаті, плаття її нагадувало розкриту парасольку, а сама вона скидалася на барвистого метелика в польоті (Руд., Остання шабля, 1959, 32); Музика заграла знову. Довкола високої ялинки.. знову закружляли невтомні пари (Собко, Стадіон, 1954, 244); // Почати передаватися по колу (про посуд з горілкою і т. ін.). Знову сіли за стіл. Полилася горілка, закружляли чарки (Є. Кравч., Квіти.., 1959,111); // Захитатися, попливти кругом (у чиємусь сприйнятті). На мить світ закружляв перед ним, і він наче втратив притомність (Вільде, Сестри.., 1958, 480).
3. неперех. Почати рухатися, раз у раз змінюючи напрям; забігати, заметушитися. Художник, нервово розтираючи руки, закружляв по кабінету (Панч, II, 1956, 67); Корабель зменшив хід до мінімального і повільно закружляв (Трубл., II, 1955, 393); * Образно. Веселий сміх закружляв по всій залі, вирвався надвір (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 169.