ЗА́КРУТ, у, ч. Крутий поворот, дугоподібний вигин. Картини змінюються за кожним закрутом бистрої річки (Н.-Лев., II, 1956, 415); Стежка закручувала тут понад ярок і п’ялася стрімко до вершка; власне на тім закруті була невеличка рівна платформа (Фр., III, 1950, 88); В далекому закруті долини чорніли купою садки й виноградники (Коцюб., І, 1955, 252); Він уже хотів повернутись назад, коли побачив ген якийсь віз коло закрута (Козл., Ю. Крук, 1950, 201); // Крива, звивиста лінія. Вподовж висот — химерні закрути траншей (Гончар, III, 1959, 412); // Загнута частина чого-небудь. Це була чорного буку, блискуче шліфована шестигранна палиця з прямим, майже як літера Г, закрутом для руки (Ле, Міжгір’я, 1953, 436).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 170.