ЗА́КРУТЕНЬ, та́ня, ч.
1. розм. Те саме, що за́крут. З літами ріка замулюється, заростає, розбігаються протоки, ..закрутні (Горд., Дівчина.., 1954, 190).
2. етн., заст. Зв’язаний вузлом пучок стебел незжатого хліба. Літом Мотря став жати. У Пісках ніхто не приймав, — бо помітили, що в кого Мотря жне — вся нива закрутнями унизана (Мирний, II, 1954, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 170.