ЗАКРУ́ТИСТИЙ, а, е, розм.
1. Хитромудрий, складний, важкий для розуміння. — Мені можна йти? — спитав Олексій. — Ні, пробач, у мене є до тебе одне закрутисте питання (Логв., Літа.., 1960, 38).
2. Із закрутками, завитками і т. ін. Сагайдачний розстебнув жупан і витягнув з внутрішньої кишені складений учетверо аркуш, списаний закрутистим скорописом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 170.