ЗАКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док.
1. перех. Обертати, рухати що-небудь по колу; // Надавати чому-небудь вихрового руху. Од швидкого руху вода пінилась і крутилась у вирах, закручуючи тріски, дошки, стовбури дерев (Трубл., І, 1955, 90); Омелько якимсь невловимим рухом спритно закрутив молоко в глечику, налив у кухлі, не схлюпнувши (Рудь, Гомін.., 1959, 26).
◊ Закрути́ти веремі́ю див. веремі́я.
2. перех. Загвинчуючи, укріпляти в чомусь, закривати що-небудь. Слідом ішли монтери, ..закручували білі чашечки ізоляторів (Кучер, Трудна любов, 1960, 425); Ватя ледве встигла поставити чайник на стіл і закрутити кран самовара (Н.-Лев., IV, 1956, 64); Для себе Гнат.. закрутив у тиски металеву планку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 56); // Загвинчуючи чим-небудь, закриваючи закруткою тощо, замикати (двері і т. ін.). Денис зачиня, приклада замки, закручує [їх] (Кв.-Осн., II, 1956, 406); Христя кинулась до надвірних дверей, ..зачинила й закрутила заверткою (Мирний, II, 1954, 168); Зоя закрила піч, закрутила дверцята (Собко, Біле полум’я, 1952, 249).
◊ Закру́чувати (закрути́ти) га́йку див. га́йка.
3. перех. Обвиваючи, зав’язувати навколо чого-небудь або намотувати на щось. Вдягався [Синявін] в узбецький одяг, навіть чалму сніжно-білу.. закручував на лису голову і їхав у гори (Ле, Міжгір’я, 1953, 69); Карпо зломив верх високої чорнобилини і закрутив кругом стерна (Мирний, І, 1954, 247).
4. перех. Звивати джгутом, зав’язувати що-небудь у вузол і т. ін. Дорогою зірвав [дід] по кущику горицвіту, золототисячнику і дроку, згорнув докупи, закрутив і заткнув собі за лівий чобіт (Стор., І, 1957, 90); Мариня перестала бавитись волоссям, закрутила його недбало у вузол (Вільде, Сестри.., 1958, 341); // Завивати (вуса, волосся). Кум-полковник, ..огрядний, кругловидий, червоний, усе вуса закручує правицею (Вовчок, І, 1955, 133); // Виводячи криву лінію, загинати її донизу, вбік і т. ін. Яків узяв перо… усі здивувались — витріщились. А він.. виводе [виводить]: Яків Карпович Бородай, — ще й крюк закрутив (Мирний, І, 1954, 203).
5. тільки док., перех., перен. Захопити цілком, не лишаючи вільного часу. В перші дні після випуску, як тільки пішла [Настя] на ферму, зробила кілька записів, а потім закрутило життя, з ранку і допізна на роботі, ніколи було за перо взятись (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 90).
6. тільки док., перех., перен., розм. Діючи певним чином, викликати у когось почуття кохання; закохати. [Пилип:] Гляди ж мені, не упусти такого жениха, як Никодим.. Та тебе не треба вчить, закрутиш хоч кого (К.-Карий, І, 1960, 425).
7. неперех., перен. Говорити хитромудре, вигадливо або пишномовно. [Катря:] Професор таке говорить на лекції, що в голові макітриться, нічого не розумієш., А він ще навмисне закручує. От закручує, закручує, щоб незрозуміліш було (Мик., 1,1957, 131); —Любов рухає армії… хм… закрутив, — посміхнувся Сагайда, пригадуючи, що колись уже чув щось подібне від Брянського (Гончар, III, 1959, 318).
8. перех., перен. Заплутувати яку-небудь справу. [Передерій:] Адже як почне [Стрижаченко] крутити, як почне вертіти, то й праве діло так закруте [закрутить], ще сам чортяка.. в його правди не дошукається (Мирний, V, 1955, 123).
◊ Закру́чувати (закрути́ти) го́лову див. голова́; Закру́чувати (закрути́ти) любо́в — залицятися, вступати в любовні стосунки. Так, от же чортова баба, — сама до парубка в’язне, при людях прямо. А потім разом із млина і вони, і він. Гнида, пішов. Так біля воріт Мотузчиних бачив: закручують уже любов (Головко, II, 1957, 69); Закрути́ти на вус див. вус; Закру́чувати одну́ і ту ж пласти́нку — говорити весь час те саме. Бурчить [теща], зітха, одну і ту ж Закручує пластинку —Чого женивсь? Який ти муж? Ти любиш м’яч, не жінку! (С. Ол., Вибр., 1959, 266);
Закрути́ти світ див. світ1; Закрути́ти харама́на див. харама́н.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 171.