ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАКРІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. закрі́плять; док., перех.
1. Використовуючи яке-небудь кріплення, робити стійким, нерухомим. При розпилюванні деревини необхідно закріплювати деталі у положенні, зручному для роботи, і так, щоб вони не зсовувалися під час роботи (Гурток «Умілі руки..», 1955, 51); Вже ніхто не поглядав на небо, не цікавився хмарами — треба було закріплювати дерев’яні стіни-щити (Хижняк, Килимок, 1961, 15); // Міцно приєднувати, прив’язувати до чого-небудь. Треба було перевезти його [трос] через річку і, закріпивши за один стовп, закріпляти на другому (Трубл., І, 1955, 98); Закріпляйте вітрила, Пильнуйте на вахті. Гостро, Ясно (Рильський, І, 1956, 110); // Вростаючи в грунт, зміцнювати його (про рослини). Пісок пересувається тільки там, де немає рослинності. Якби вона була, то своїм корінням закріпила б його (Фіз. геогр., 5, 1956, 111); // фот. Обробляти спеціальним розчином для забезпечення стійкості зображення. Фотопапір з видимим друкуванням [денний] експонують до одержання на ньому видимого зображення, а потім закріплюють у віраж-фіксажі, промивають і сушать (Довідник фот., 1959, 34).
2. Зміцнювати, утверджувати на довгий час, робити тривалим, постійно діючим. Чим самостійніший і глибший, ширший цілями робітничий рух, чим вільніший він від вузькості реформізму, тим краще вдається робітникам закріпляти і використовувати окремі поліпшення (Ленін, 19, 1950, 328); Вміння пов’язувати викладання того чи іншого предмета з практикою.. поглиблює і закріплює знання учнів (Наука.., 12, 1958, 8); Закріпляймо ж ми свободу! Бережімо Батьківщину! (Тич., II, 1957, 240); Політичну незалежність може закріпити тільки народ, який завоював демократичні права і свободи, бере активну участь в управлінні державою (Програма КПРС, 1961, 39); Возз’єднання України з Росією закріпило споконвічну дружбу російського і українського народів (Рад. Укр., 29.1 1954, 3); // Підкріпляти, стверджувати що-небудь. Зобов’язався словом — закріпи ділом (Укр.. присл.., 1955, 357).
3. за ким-чим і без додатка. Надавати кому-небудь право розпоряджатися, володіти ким-, чим-небудь. [Романюк:] Пристали [діти] до мене,— дай коня і бочку на ціле літо. Довелося закріпити (Корн., II, 1955, 200); // військ. Захопивши що-небудь, утримувати за собою. Втомлені частини не могли з розмаху взяти Варшави, закріпити за собою все взяте (Еллан, II, 1958, 246); * Образно. Справа честі радянських учених — закріпити за радянською наукою завойовані передові позиції у найважливіших галузях знання (Програма КПРС, 1961, 111).
∆ Закрі́плювати (закріпи́ти) шлу́нок, мед. — з допомогою лікувальних засобів припиняти пронос. Дитина захворіла.. Сусідка порадила заварити в горщику деревію і по кілька крапель лити в молоко, щоб закріпити шлунок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 168.