ЗАКУКУРІ́КАТИ, закукурі́каю, закукурі́каєш і рідко закукурі́чу, закукурі́чеш, док.
1. Проспівати кукуріку, кукурікнути. Потріпав [півень] крилами, закукурікав та — шубовсть у Лаврінові огірки (Н.-Лев., II, 1956, 372).
2. Почати кукурікати; // безос. На повний голос залився магнітофон. Заверещало, засвистіло, закукурікало і занявчало по-котячому (Збан., Мор. чайка, 1959, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 173.