ЗАКУЦЬО́РБЛЕНИЙ, а, е, розм. Те саме, що закоцю́рблений. Гафійка чухала їм [свиням] животи, такі рожеві, повні; тоді вони одставляли ще задню ногу, а закуцьорблений хвостик, наче живий калачик, весь час тремтів (Коцюб., II, 1955, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 177.