ЗАЛА́СНИЙ, а, е, розм. Привабливий, принадний. Козак та воля — заласна доля (Номис, 1864, № 766); [Михайло:] А сигари — ласощі? (Подає тютюн). [Павло:] Атож! Мені от треба затягтися міцним чимсь, щоб у грудях відлягло, бо переговорився; а вашому братові, білоручці, сигару в зуби для того, щоб пахучим димом дурманити нерви та придумувати собі заласні картини та мрії (Стар., Вибр., 1959, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 180.