ЗАЛЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. Який перебуває під чиїмось впливом або чиєюсь владою, підкоряється кому-, чому-небудь. До глибини зворушило його її становище в домі тітки, становище підвладне, залежне та в основі фальшиве (Фр., VI, 1951, 257); [Д. Жуан:] Втікаймо, Анно!.. [Анна:] Себе самого посилати в вигнання? і для чого? Щоб узяти вдову, що ні від кого не залежна? (Л. Укр., III, 1952, 394); Англійські робітники в силу цілого ряду особливих історичних причин опинилися в останній третині XIX століття залежними від лібералів (Ленін, 20, 1950, 129); Виникнення і розвиток світової системи соціалізму справили вирішальний вплив на революційний національно-визвольний рух народів колоніальних і залежних країн (Ком. Укр., 9, 1963, 23).
2. Зумовлений чиєю-небудь дією, якимось станом і т. ін. Вона повинна зробити все залежне від неї, щоб її син ніколи не червонів за свою матір (Дмит., Розлука, 1957, 128); // Пов’язаний з чим-небудь як підпорядкований йому. У реченнях з багатьма другорядними членами логічними паузами відділяються обставини з залежними словами (Худ. чит.., 1955, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 182.