ЗАЛИ́ВА, и, ж., діал.
1. Злива. Небо прояснилось; легкі, тонкі хмарки летіли прудко, неначе літом після заливи (Н.-Лев., III, 1956, 144).
2. Потік, що утворився внаслідок зливи; // Взагалі простір, покритий водою. Тільки невеличка горстка найсильніших — п’ять їх було, — окруживши Максима, держалася ще просто, мов шпиль скали серед розгуканої заливи (Фр., VI, 1951, 87).
3. перен. Велика кількість, маса кого-, чого-небудь. Післанці з угро-руських громад сказали: — Чули ми, що монгольська залива йде в угорську країну (Фр., VI, 1951, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 183.