ЗАЛО́ГА, и, ж. 1 Військові частини, розташовані в якому-небудь місці; гарнізон. Тямив [капітан] добре сю пригоду, що сталася голосною серед цілої боснійської залоги (Фр., VI, 1951, 453); — А скільки у Каффі залоги? — Більш як треба. Півтисячі яничарів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 105); Місто і його залогу бомбили з повітря, обстрілювали з гармат і мінометів (Коз., Гарячі руки, 1960, 139).
2. Озброєна група людей, яка охороняє кого-, що-небудь; охорона. Човен князя стояв посередині ріки. Залога веслувала у протилежному напрямку, щоб удержати човен, на місці проти течії (Оп., Іду.., 1958, 82); * У порівн. На її [могили] вершині, начебто залога, Зла чабанська псюрня розляглась чуткая (Манж., Тв., 1955, 110).
3. Військовий загін, який добре замаскувався, щоб несподівано напасти на ворога; засада. [Гелен:] Розвідачів далеко розсилали ми з Деїфобом, найбистріших хлопців і кінно й піхотою. І не видко, щоб де була залога, чати чи щось подібне (Л. Укр., II, 1951, 304).
4. діал. Зібрання, гурт людей на місці гулянок. Не ночує дівчинонька дома, на досвітках велика залога, там ночує дівчинонька здорова (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 193.