ЗАЛО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЛОЩИ́ТИ, щу́, щи́ш, док., перех., спец. Робити гладкою якусь поверхню, надавати блиску. Особливою старанністю виготовлення відзначається глиняний посуд правобережного Лісостепу, Побужжя, Подністров’я в ранньоскіфський час.. Внутрішню і зовнішню поверхню в багатьох випадках залощували до блиску (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 195.