ЗАЛЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся; мин. ч. залі́гся, лягла́ся, ло́ся; док., розм. Дзвінко, розкотисто сміятися. Голова бабусина зараз же зникла, і вікно раптово з гуком зачинилось. — Ха-ха-ха! Як мої чорти її скандалізують! — залягалась панночка (Л. Укр., III, 1952, 600).
Заляга́тися (залягти́ся) від (од) смі́ху; Заляга́тися (залягти́ся) смі́хом — довго й нестримно сміятися, знемагати від сміху. Діти залягались од сміху (Григ., Вибр., 1959, 122); Дівчата скінчили пісню і знов заляглися сміхом (Л. Укр., III, 1952, 657).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 198.