ЗАЛІЗНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до залізни́ця. Служба поштова більше, може, ніж яка-будь інша, крім залізничної, вимагає строгої пунктуальності і уваги (Фр., II, 1950, 313); Рівне поле перетинав залізничний насип (Донч., II, 1956, 111); Замели сніги залізничну колію між Києвом і Ніжином (Довж., І, 1958, 56); Якось надвечір батальйони штурмували велику залізничну станцію (Гончар, III, 1959, 376); // Стос. до залізниці. Входить Сашко у форменому залізничному кашкеті (Зар., Антеї, 1962, 209); — А хто він такий? — Зараз знову вчителем.. В залізничному училищі викладає (Головко, II, 1957, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 189.