ЗАЛІЗЯ́ЧЧЯ, я, с., збірн., розм. Те саме, що залі́ззя. Призвичаївшись до напівтемряви, що затопляла кузню, Тимко розгледів ще одну людину, що сиділа в куточку, примостившись на купі залізяччя (Тют., Вир, 1960, 36); Скільки всюди привалено горя Залізяччям і сивим камінням (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 140); Стражники з двох боків рвонули чоловіка від жінки. І Левко, щоб не вдарити Христину казенним залізяччям, обережно підніс над її головою кайдани (Стельмах, І, 1962, 624).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 191.