ЗАЛІ́ТНИЙ, а, е. Який залетів звідки-небудь. Не в’ють хаток залітні птиці (Ус., Дорогами.., 1951, 243); Стало так тихо, що можна було почути, як б’ється у вікні, в надії вихопитися на волю, залітна оса (Грим., Незакінч. роман, 1962, 299); * Образно. — Кого ж свататимемо? — Варку Линівну.. — Еге, це заїжджа, —пташка залітна! (Вовчок, І, 1955, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 192.