ЗАЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, док.
1. розм. Залишитися на літо.
2. безос., діал. Вистачити до літа, до нового врожаю. Повитрачувались з хліба, з сіна, з соломи, — не залітує, доведеться купувати (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 192.