ЗАМАЛИ́Й, а, е, розм.
1. Менший розміром, величиною, кількістю і т. ін., ніж потрібно. Щоб не розбудити дідуся, Гриць тихцем уступив босоніж у руді, виношені та виброджені, вже замалі для нього шкарбуни (Збан., Сеспель, 1961, 300); Лозовий взяв з кутка згорнуту карту області, розклав її на столі. Стіл для неї виявився замалий (Руд., Остання шабля, 1959, 283).
◊ Світ замали́й див. світ.
2. Надто молодий, малий віком. Кухтиха переривалась на роботі. Семен був ще замалий для того, щоб міг впоратись коло худоби (Іщук, Вербівчани, 1961, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 201.