ЗАМА́РЕНИЙ, а, е. Який марить про що-небудь: // Який виражає замріяність. Низько схилився на руку парубок. Але от звів замарене обличчя.. В очах мов щось розцвіло (Головко, II, 1957, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 201.