ЗАМА́ШНО, присл., розм. З розмахом. Замашно збив [секретар] шапку на потилицю, неначе брався за он яку справу (Ле, В снопі.., 1960, 9); Іванко змахує мечем і спрямовує свого коня ліворуч від воєводи, щоб замашніше було рубнути його (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 123); // З розмаху. Мина Минович.. замашна сів у м’яке крісло, аж пилюга звихрилась (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 204.