ЗАМА́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок.. ЗАМАСТИ́ТИ, ащу́, а́стиш, док., перех.
1. Замазувати щілину, отвір і т. ін. Старий Чумак замурував у глуху стіну своєї хати шкуру з барабана! І так її гарно припасував та замастив білою глиною знадвору, що повік не догадаєшся, як крізь неї все чути, що робиться й говориться надворі! (Кучер, Трудна любов, 1960, 366).
2. Покривати мастилом і т. ін.; // Забруднювати чим-небудь. Тико замастив руки і хотів їх помити (Трубл., Вовки.., 1936, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 204.