ЗАМА́ЯТИ1 див. зама́ювати.
ЗАМА́ЯТИ2, а́ю, а́єш, док.
1. тільки 3 ос. Почати маяти, колихатися на вітрі. Позіхнула [сестра Меланія] такеньки, що в мене рукава замаяли, а які мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насіння од вітру (Вовчок, І, 1955, 255); Ось уже над табором замаяли козацькі знамена… (Кач., II, 1958, 466).
2. Замахати, загойдати чим-небудь. Квітки та дерева замаяли, зашелестіли листом (Н.-Лев., IV, 1956, 39); Марко махнув рукою, дівчата замаяли косами, бігцем кинулись до худоби (Стельмах, Правда.., 1961, 336).
3. тільки 3 ос. Почати виднітися, виділяючись яким-небудь рухом, миготінням; замиготіти. — Щасливої дороги!.. На все добре!..Замаяли хустки, брилі, піднесені вгору руки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 51); Над Сормовим замаяли вогні (Гонч., Вибр., 1959, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 204.