ЗАМЕЛЬДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. і з спол. що, діал. Док. до мельдува́ти. [Війт:] Скажіть мені, що се тут за гість у вас? [Омелян:] То моя річ, а не ваша.. Як буде час, то вам його замельдую, а поки ні, то не маєте права мене самі питати (Фр., IX, 1952, 162); — Як хочете, зробіть, як я вам казав. Замельдуйте насамперед до жандармерії, що він бив [сестру]… а там далі піде [справа] вже своєю дорогою (Коб., III, 1956, 504).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 204.