ЗАМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. Знімати бруд, плями і т. ін. з чого-небудь або очищати щось, обмиваючи водою. Чистять [коней] щодня волосяною щіткою і солом’яним віхтем, замиваючи брудні місця (Колг. енц., І, 1956, 610); Замила [Наталя] рани теплою водою, перев’язала (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 206.