ЗАМИ́СЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зами́слити 1. Сюжет картини, замислений художником; // зами́слено, безос. присудк. сл. I порадила тоді подруга моя Людмила Залигіна віддати його [мого хлопчика] до неї в дитячий будинок.. Не знала я, що інше замислено (Логв., Давні рани, 1961, 59).
2. у знач. прикм. Який про що-небудь зосереджено думає, роздумує, розмірковує над чимось; сповнений думок; задуманий. Стоїть дівчина, схилившись на цяб-рину, як над мольбертом замислений маляр (Вас., І, 1959, 274); * Образно. Золотим покрившися убранням, притишені, замислені стоять [ліси] (Гонч., Вибр., 1959, 266); // Який виражає задуму, їхав ходою Корецький на своїм коні воронім, схиливши замислену голову (Стар., Облога.., 1961, 41); Маріора стояла поміж кущами, ..підперши руками голову з замисленим обличчям (Коцюб., І, 1955, 191),
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 209.