ЗАМО́РСЬКИЙ, а, е.
1. Який знаходиться, живе або відбувається за морем. І хотів би Сашко, звичайно, бути моряком далекого плавання — щоб плавати доброю посудиною в заморські краї, по морях і океанах цілого світу (Смолич, V, 1959, 26); Не вкриють неба хмари, не задзвенять мечі і палаші, не переплавлять крові на долари заморські бізнесмени-торгаші (Гонч., Вибр., 1959, 232); Заморська подорож; // Прибулий або привезений з-за моря. Заморський гість з прихованою цікавістю поглядав на розписні стіни і стелі (Ів., Таємниця, 1959, 174); [Князь:] 3 далеких Сторін, із Греції, з-за моря їдуть Купці до нас, з Венеції, з Морави, Заморські скарби і достатки йдуть На Русь… (Фр., IX, 1952, 217); // заст. Взагалі чужоземний. В обід пили заморські вина. Не можна всіх їх розказать (Котл., І, 1952, 174); Софіївка — це діброви, луки, переліски; це озера, квітники, скелі з гротами, водограї і водоспади, заморські рослини (Смолич, II, 1958, 11).
2. заст., нар.-поет. Незвичайний, дивовижний. Усі ж то позадирали голови і дивляться, як пан Забрьоха, мов птах який заморський, летить попід небесами (Кв.-Осн., II, 1956, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 221.