ЗАМО́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до замота́ти1 1, 2. Кузьмін уже був на ногах — в акуратно замотаних солдатських обмотках, в підперезаній широким поясом сатиновій сорочці (Збан., Сеспель, 1961, 49); За хвилину надбігла Марійка, так замотана здоровою хусткою, що самий острий червоний носик визирав на світ божий (Коцюб., І, 1955, 131); Обличчя його все ще було забинтоване; замотана в бинти рука. висіла на перев’язі (Сміл., Сашко, 1957, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 221.