ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок.. ЗАМРУ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Зближуючи повіки, прикривати частково або повністю (очі). Враз спалахнуло яскраве світло. Засліплена, здригнувшись від несподіванки, Сахно трохи поточилася назад і замружила очі (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 56); Хлопець, замруживши очі, дивився на колодязь (Головко, І, 1957, 185); // діал. Заплющувати. Нема такого ані дня, ані ночі, Щоб не плакали мої чорні очі. І спання на них нігди не буває, Хоч я їх замружу, смуток пробуджає (Чуб., V, 1874, 16); Хотіла я продріматися [подрімати], та діти так пустують, що не можна ока замружити (Кобр., Вибр., 1954, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 223.