ЗАМУ́ДРИЙ, а, е, розм., ірон. Який вважав себе розумнішим, ніж є насправді; // у знач. ім. заму́дрий, рого, ч. Людина, яка вважає себе розумнішою, ніж є насправді. Коли Косован не дасть їй спокою, доведеться йому трохи нагадати ті часи, коли Лук’янові хлопці отаких замудрих дрючками навчали (Мур., Бук. повість, 1959, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 223.