ЗА́МУЖЖЮ, присл., розм. Те саме, що за́мужем. У її є небога замужжю. Чоловік і троє дітей (Барв., Опов.., 1902, 415).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 223.