ЗАМІРЯ́ТИСЯ2, яється і ЗАМІ́РЮВАТИСЯ, юється, недок. Пас. до заміря́ти1, замі́рювати.
ЗАМІРЯ́ТИСЯ2, я́юся, я́єшся, недок., ЗАМІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. на кого-що. Готуватися ударити, піднімаючи догори або відводячи вбік руку, зброю або будь-який предмет замість зброї; замахуватися. [Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб’ю! (Хапає кия, що попавсь під руку, і заміряється на індіанку) (Л. Укр., III, 1952, 55); Кайдаш ухопив кочергу й замірився на молодиць (Н.-Лев., II, 1956, 297); Сафар люто замірився на неї нагаєм, але вчасно схаменувся: рубець попсував би Настину шкіру і знизив би їй ціну (Тулуб, Людолови, І, 1957, 222).
2. на що. Намагатися заподіяти шкоду. Що? Податки з нас Сміють правити в цей час? На дворянське право Заміряється… держава? (Зеров, Вибр., 1966, 453); // у сполуч. із сл. на життя. Намагатися заподіяти смерть кому-небудь. * Образно. На третій день Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що так йому далося взнаки, що опорочило його добре ймення, що замірялося на його життя молоде (Мирний, III, 1954, 189); Тоді ж уперше був [Білютін] поранений.. Ці шість перших ворожих куль, що замірялися на його молоде життя, назавжди запам’яталися йому (Ле, Мої листи, 1945, 178).
3. Мати намір, збиратися зробити що-небудь; намірятися. Разом замірялись [Васильок з Гервазіем] тікати в прерії та пампаси на вільне життя (Смолич, Мир.., 1958, 534); Марина встала нарешті і замірилася йти (Гр., І, 1963, 261);// Виношувати таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь. Федорові Литці здавалося, що всі робітники вже знали, хто замірявся забити Логвина, йому ввижалося, ще всі стежили за кожним його рухом, ловили найменший його подих (Епік, Тв., 1958, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 212.