ЗАМІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. заміта́ти 1, 2. Семениха не кінчила вже замітання. Поставила віник у кут.., вхопилася правою рукою за правий клуб: готова до сварки (Март., Тв., 1954, 99); Треба [взимку] збагачувати воду киснем, рубаючи якомога більше ополонок, оберігаючи їх від замітання снігом (Рад. Укр., 25.1 1963, 1).
◊ Заміта́ння сліді́в — знищення, приховування всього, що може викрити чиїсь вчинки, дії або бути доказом злочину. ..політика замітання слідів не завжди вдається, а в нашій партії вона вам ніколи не вдасться (Ленін, 16, 1949, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 213.