ЗАМІ́ТЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Який усе помічає; спостережливий. Один кивне, другий моргне, третій засміється, а мій милий замітливий, — мені не минеться (Сл. Гр.); [Пан Маркел:] Розумний [Кармелюк], хитрий, дужий, як лев,.. замітливий, як каторжник! (Вас., III, 1960, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 213.