ЗАНЕВО́ЛЕНИЙ, а, е, розм., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до занево́лити. За широкими морями, за лісами дрімучими.. був колись веселий край, розкішний і багатий, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга — царська (Вас., II, 1959, 345); * Образно. У злобне гарчання заневоленого ефіру вривались недоречні мелодії пеленгів, люті вигуки атакуючих, заклики, накази (Довж., І, 1958, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 227.