ЗАНЕДУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАНЕДУ́ЖАТИ, аю, аєш, док. 1. Ставати хворим; захворювати. — Чого ти, доню, така невесела, мов у воду опущена? Чи не занедужала, нехай бог боронить? (Кв.-Осн,, II, 1956, 37); Занедужав Іван, із печі не встає (Март., Тв., 1954, 38); Згадав Ярема, як познайомився з Остапом. Саме тоді він [Ярема] занедужав, лежав у землянці, і його трусила пропасниця (Кочура, Зол. грамота, 1960, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 228.