ЗАНИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАНИ́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм., рідко. Те саме, що заїка́тися. Як говорить, то все заникується (Сл. Гр.); — Ти вдарив м-мене? — каже, заникуючись, комендант (Ю. Янов., IV, 1959, 233); — Я н-н-навіть не уявляю, як ми з-з-зможемо перейти на той бік, за лінію об… об… облоги. Н-н-н-не уявляю! — Чого це ти став за-никуватися? — спитав Прудивус (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 231.