ЗАНУ́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зану́рити. Тіло, занурене в рідину, виштовхується вгору з силою, яка дорівнює вазі рідини, витісненої тілом (Фізика, І, 1957, 68).
2. Який занурився, заглибився або поринув у що-небудь. Підпливши збоку до зануреного в воду корабля, Олег ледве вхопився за капітанську будку.. Аж тепер відчув, що непритомнів г перенапруги (Ле, Клен. лист, 1960, 167); Максим Кривоніс, занурений у свої думки, байдуже зирнув на гарні образи, що прикрашували храм (Панч, Гомон. Україна, 1954, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 234.