ЗАНУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. зану́рювати і зану́рюватися. Ні, на кораблі недосить лише вахтового журналу. Я мушу вести свій літопис, зовсім відмінний від того, в якому зазначені курси і пеленги, довготи і широти, нами пройдені, години і хвилини термінових спливів і занурювань (Логв., Давні рани, 1961, 6); Деякі плоди і овочі при занурюванні їх у киплячу воду здатні набувати навіть яскравішого зеленого забарвлення (Укр. страви, 1957, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 234.