ЗАОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАОХО́ТИТИ, чу, тиш, док., перех. Спонукати кого-небудь до якоїсь дії певними засобами (переконуючи в чомусь, подаючи приклад, хвалячи, нагороджуючи і т. ін.). Миронич заохочував хлопця, щоб з’їв кисляку із цибулиною — корисно для здоров’я (Горд., II, 1959, 117); Вони зупинялися, оберталися до молодого хлопця і дружніми усмішками бадьорили його, заохочували на спів (Ле, Право.., 957, 30); Ми, старії, тільки поїдемо поле зажати — молодіж заохотити (Барв., Опов.., 1902, 16); // Викликати у кого-небудь бажання, охоту робити щось. З великим запалом узявся він до праці; ..всі перешкоди тільки заохочували його (Коцюб., І, 1955, 223); Забитий кінь серед дороги, покинуті сани — все це неминуче мало заохотити гайдамаків до погоні (Головко, II, 1957, 569); Щоб заохотити молодь до читання творів Маркса і Енгельса, Іван переклав 24 розділ з першого тому «Капітала» Маркса (Кол., Терен.., 1959, 325); // Сприяти кому-,чому-небудь, підтримувати прояв, розвиток чогось. Пролетарська держава повинна заохочувати профоб’єднання робітників у відношенні як правовому, так матеріальному (Ленін, 33, 1951, 156); Партія заохочуватиме всі форми свідомої самодисципліни громадян, їі ведуть до закріплення і розвитку основних правил комуністичного співжиття (Програма КПРС, 1961, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 237.