ЗАПА́ЛЬНИЙ, а, е, спец. Стос. до запалу (див. запа́л1). Ножами вишкрябують [хлопці] грунт з-під скель. Роблять глибокі діри. Закладають туди набої. Проводять запальний гніт. Тоді присипають камінням (Трубл., І, 1955, 188).
ЗАПАЛЬНИ́Й, а, е.
1. Те саме, що запа́лювальний Замість звичайних куль почали летіти гранати, набиті запальними матеріалами (Фр., VI, 1951, 335) Коробочка [для сірників] робиться з тонесенької фанери, обклеюється тонким папером та бочки її мастяться запальною масою — червоний фосфор з тертим піском (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 248).
∆ Запальна́ бо́мба, військ. — те саме, що Запа́лювальна бо́мба (див. запа́лювальний). — Володар цього будинку залишив чудову бібліотеку. Жаль буде, якщо завтра почнеться баталія і запальна бомба влучить сюді (Кочура, Зол. грамота, 1960, 138); Запальна́ сві́чка техн. — пристрій, що викликає спалах горючої суміш у двигуні внутрішнього згоряння.
2. перен. Який запалює, збуджує, викликає хвилювання, дає натхнення. Друкарську машинку і папір роздобув синові батько, а сестра друкувала на ній братов запальні відозви (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 68); Несподіваною була перша запальна промова колгоспника (Ле, Опов. та нариси, 1950, 172); Тарас враз згадав пісні Міцкевича і запальні слова на клаптику паперу (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 66); Він мрію в собі затаїв запальну Про подвиги бою (Перв., II, 1958, 310); // Який захоплює, приваблює чим-небудь; захоплюючий. Запальна штука — спорт. Вона захоплює і малого, і старого, і немічного (Вишня, І, 1956, 401); Чимало я знав історій Веселих і запальних, Що серце моє пломеніло І часто билося в них (Мал., Звенигора, 1959, 55).
3. перен. Сповнений завзяття, енергії; палкий. Як вабить пристань запальних малят, Романтиків у трусиках і майках! (Рильський, III, 1961, 111); Тільки на роботі він був таким же непосидячим, і запальним, як завжди (Руд., Вітер.., 1958, 63); Старшина мінометної роти.. кидався вліво і вправо, рішучий, рвучкий, запальний (Гончар, 1,1954, 61); // Який із захопленням, гаряче віддається якій-небудь справі; пристрасний. Товариш теж був агрономом, Ще й книголюбом запальним (Рильський, II, 1946, 107); // Який бурхливо реагує на все; невитриманий, гарячкуватий (про людину та її характер). Вони знали добре Параску, її гарячу, запальну натуру, її гордовитий норов (Мирний, IV, 1955, 104); Вдачі брати були різної: Юрій — поміркований та обережний, Леонід — нестримний та запальний (Смолич, Мир.., 1958, 221); — Коля Круглов — сталевар хороший. Тільки запальний (Руд., Вітер.., 1958, 127).
4. перен. Який проходить, відбувається із завзяттям, запекло, напружено. Гра [в кохання] йде своєю чергою, жорстока, болюча і запальна (Коцюб., II, 1955, 264); З приводу третього питання розгорнулось довге й запальне обговорення (Мик., II, 1957, 526); Іван Кіндратович крокував мовчки, слухаючи, як мирна, спокійна розмова обертається на гарячу й запальну (Ткач, Арена, 1960, 26); Кадри зникали за кадрами, не залишивши ніякого спогаду, лише загальне враження запальної й упертої боротьби невеличкого загону захоплювало стороннього глядача (Трубл., І, 1955, 76).
5. мед. Стос. до запалення (у 3 знач.). Досить поширеним захворюванням шлунка є запальний процес, головним чином його слизової оболонки (Наука.., 8, 1959, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 242.