ЗАПА́ЛЮВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. запа́лювати 1, 2. Заслінка [протипожежна] захищає фільм від запалювання тільки при зупинці електродвигуна (Пересувні кінопр., 1959, 21).
2. спец. Пристрій, що викликає спалах горючої суміші у двигунах внутрішнього згоряння. Ще не бувало такого випадку, щоб Мирон коли-небудь довіз Чумака додому без пригод. То відмовить запалювання, то скати спустять, то ресора лусне (Збан., Переджнив’я, 1960, 79); Він [водій] устиг ще повернути ключ, вимкнути запалювання… (Ле, Право.., 1957, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 241.