ЗАПА́ЛЮЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. де запа́лювати 2. Запалюючим, прикладом для українських трудящих було селянське повстання в Росії під проводом Івана Болотникова (Цюпа, Україна.., 1960, 21); Перемога соціалістичної революції в Росії справила величезний запалюючий вплив на трудящі маси інших країн (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 242.