ЗАПА́МОРОЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запа́морочити. Схвильований, затурбований, запаморочений нечуваним дивом, він нічого не міг зразу збагнуть (Вас., І, 1959, 243); Вмилені коні, постомлювані солдати, запаморочені в попередніх страшних боях командири. Але свідомість кожного бійця була свіжа, мобілізована до крайніх меж (Ле, Право.., 1957, 181).
2. у знач. прикм. Без ясного сприйняття дійсності, очманілий. В його запамороченій голові роєм ворушилися тисячі думок (Коцюб., І. 1955, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 243.